Дослідно-експериментальна робота за темою «Розвиток творчого потенціалу суб’єктів навчально-виховної процесу на засадах педагогіки добротворення» на базі Українського колежу ім. В.О.Сухомлинського (спеціалізована школа ліцейного типу №272) міста Києва

Актуальність теми дослідження. Оновлення й реформування суспільства завжди глибоко впливають на перебудову світогляду людей, їхнє духовне життя загалом. Докорінні зміни, які відбуваються в українському суспільстві, визначають комплекс вимог до результатів і якості педагогічної діяльності. У сучасному світі інноваційне перетворення відчутне майже в усіх сферах, зокрема для розвитку України – це  період зміцнення державності, становлення системи освіти, національної само ідентифікації та  самовизначення. В. Кремень, президент НАПН України, наголошує на тому, що «успіх наукових технологій залежить від інтелектуального потенціалу нації, рівня розвитку кожної  особистості».

Проблема формування творчої особистості,  пошук ефективних засобів розкриття творчого потенціалу кожної людини належить до універсальних наукових проблем міждисциплінарного рівня та набуває особливої актуальності на сучасному інноваційному етапі суспільного розвитку. Творчість, інновації, креативна діяльність виступають як невід’ємні характеристики творчої особистості, формування якої є сьогодні стратегічною метою освіти.

Формування особистості учня, розвиток творчого потенціалу дитини – одне з найважливіших завдань сучасної школи. Сучасний загальноосвітній навчальний заклад має створювати сприятливі умови для розвитку творчого потенціалу особистості, а вчитель – допомагати  реалізуватися талантам і здібностям учня. Так, відомий український філософ Г. Сковорода головним завданням вчителя та вихователя визначав обережну допомогу учню, людині у виявленні своїх талантів, схильностей і здібностей, створення найсприятливіших умов для повного їх розкриття, відповідно до самої природи людини: «Клубок сам собою покотиться з гори – прийми тільки камінь з його дороги. Яблуні не вчи, як яблука родити, бо вже сама природа її навчила, а ти тільки вбережи від свиней, очисть гусінь».

Навчаючись у школі, дитина має усвідомити, що необхідно постійно самовдосконалюватися, застосовуючи набуті знання для засвоєння нових. Саме потенціал творчого розвитку забезпечує компетентності людини творчої (здатної до життєтворчості, рефлексії, культури самовиявлення, спроможності обробляти й аналізувати інформацію), людини соціальної (здатної до активної комунікації, вирішення соціальних проблем, самореалізації, соціальної адаптованості), людини, що сприймає знання як цінність, має пізнавальну активність громадянської позиції, дбайливо ставиться до свого здоров’я і здоров’я інших як до найвищої цінності. 

Розвиток творчого потенціалу особистості зумовлює становлення професійних навичок. Під час навчання у школі у неї формуються також ключові життєві цінності й орієнтири, бачення майбутнього, зокрема професійного, визначення місця в суспільстві.

Важливою проблемою сучасної школи є вдосконалення  виховного процесу, його мети та завдань. Складні соціальні проблеми ведуть до розуміння необхідності зміцнення родини та повернення до сімейних та загальнолюдських моральних цінностей.  Особливо гостро стоїть питання необхідності захисту рідної держави, що вимагає виховання таких якостей особистості у школярів, як: патріотизм, бажання жити і працювати на благо Батьківщини. Окрім цього, у виховному процесі необхідно надавати увагу формуванню колективізму, взаємодопомоги, відчуття обов'язку, відповідальності, працьовитості, дисциплінованості. 

Відповідно до нових вимог часу змінюються мета і завдання не лише закладу  загалом, а й педагогічного колективу зокрема. Сучасний учень активно застосовує інформаційні технології, фактично живе в Інтернеті, має активну громадянську позицію. Це вимагає від педагога розвитку професійної компетентності, зокрема  в сучасних технологіях навчання й виховання, що дає змогу йому бути як високопрофесійним фахівцем, так і яскравою та цікавою особистістю.
З огляду на це завдання сучасного вчителя є дуже складними та комплексними: по-перше, йому необхідно зберегти, осучаснити та впровадити в життя найкращі педагогічні  традиції, по-друге, впроваджувати та розвивати нові  принципи і технології навчання й виховання.  Окремим завданням є управління процесами творчого пошуку, що передбачає: створення ситуацій, які сприяють творчій активності та спрямованості учня, розвитку його асоціативного мислення, здатності розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв’язувати дедалі складніші творчі завдання.

Залишається актуальним питання мотивації та стимулювання навчально-пізнавальної діяльності. Процес навчання залучення учня до активної пошукової діяльності,  тому завданням сучасного загальноосвітнього навчального закладу є формування особистості учня як активного суб'єкта навчально-виховного процесу.  

Учитель має бути також безумовним взірцем для наслідування, власним прикладом утверджувати  повагу  до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей; дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня.

Проблема результативності педагогічного процесу може бути вирішена лише за умови забезпечення  розвитку творчого потенціалу й професійної майстерності кожного педагога. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що загальний рівень професійного педагогічного потенціалу останнім часом має тенденцію до зниження, що в свою чергу негативно впливає на протікання  навчально-виховного процесу.

Мета дослідження – створення сприятливих організаційно-педагогічних умов для стимулювання творчого самовдосконалення, саморозвитку та самореалізації суб’єктів навчально-виховного процесу, піднесення на новий рівень національно-патріотичного, громадянського, морального та інтелектуального виховання  учнів, підвищення педагогічної майстерності, творчості та професійного зростання вчителів на засадах педагогіки добротворення.

Об'єкт експериментальної роботи – організація навчально-виховного процесу на засадах педагогіки добротворення.
Предмет експериментальної діяльності – організаційно-педагогічні умови розвитку творчого потенціалу суб’єктів навчально-виховного процесу на засадах педагогіки добротворення.
  
Визначена мета і сформульована гіпотеза обґрунтовують завдання екмсперименту:
1. Вивчити стан досліджуваної проблеми  в педагогічній теорії та практиці.
2. З’ясувати сутність і зміст базових понять дослідження  «розвиток творчого потенціалу особистості», «суб’єкти навчально-виховного процесу», «педагогіка добротворення».
3. Розробити та науково обґрунтувати критерії, показники, рівні розвитку творчого потенціалу особистості на засадах педагогіки добротворення.
4. Проаналізувати готовність педагогів до розвитку творчого потенціалу учнів.
5. Створити сприятливі організаційно-педагогічні умови розвитку творчого потенціалу суб’єктів навчально-виховного процесу на засадах  педагогіки добротворення.
6. Експериментально перевірити ефективність організаційно-педагогічних умов розвитку творчого потенціалу суб’єктів навчально-виховного процесу на засадах  педагогіки з метою впровадження в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів України.

Теоретико-методологічну основу експерименту складають: Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012−2021 роки, Концепція загальної середньої освіти, Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад; положення, що ґрунтуються на психологічній   теорії   творчої   особистості та  її  розвитку  (І. Бех, Р. Грановська, В. М’ясищев, Я. Пономарьов), працы вітчизняних та зарубіжних учених із проблем технологізації освітнього процесу (А.Бондар, А. Горальський, А. Маслоу, Г. Сазоненко); ідеї інтерактивного навчання (О. Пєхота, О. Пометун, Л. Пироженко), проектної технології ( К. Баханов,   В. Гузєєв, І. Єрмаков), особистісно орієнтованого навчання (О.Савченко, С.Подмазін), теорії та методології педагогічної інноватики (І. Гавриш, І. Дичківська, О. Киричук, С. Кириленко, С. Клепко, В. Кремень, В. Кушнір, Н. Лосєва,  В. Лутай, С. Мартиненко,  Г. Нестеренко, О. Остапчук, В. Сластьонін, А. Хуторський); теорії та методології інноваційного менеджменту (Л. Даниленко, Ю. Завалевський, Г. Єльникова, Н. Клокар, Н. Лавриченко, В. Маслов, В. Олійник, О. Остапчук, Є. Павлютенко, Н. Протасова).

Основний метод дослідження – комплексний експеримент.
Вірогідність результатів експерименту забезпечуватиметься: методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень; комплексним використанням теоретичних і емпіричних методів, відповідних об’єкту і предмету дослідження; об’єктивністю критеріїв, показників оцінки кількісних та якісних результатів педагогічного експерименту; застосуванням методів математичної статистики для оброблення експериментальних даних; результатами практичного впровадження основних теоретичних положень наукового дослідження у систему навчально-виховної діяльності Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського.
База експерименту: Український колеж ім. В.О. Сухомлинського (спеціалізована школа ліцейного типу №272) Дніпровського р-ну м. Києва
 
Очікувані результати:
- підвищення рівня професійної компетентності кожного вчителя і педагогічного колективу загалом;
- упровадження інноваційних технологій, інтегрування їх у зміст навчальних предметів і спецкурсів, які задовольняють  потреби творчого розвитку особистості; 
- сприяння діяльності краєзнавчих, духовно-культурологічних та інформаційно-культурних дитячих і юнацьких організацій;
- виховання свідомої та відповідальної особистості, здатної жити і творити у сучасному демократичному суспільстві;
- створення сприятливих умов для глибшого пізнання учнями себе, розвитку вміння здійснювати рефлексію власної діяльності;
- розкриття та творча реалізація потенційних можливостей суб’єктів навчально-виховного процесу;
- налагодження міжпредметних  інтеграційних зв’язків; 
- психолого-педагогічна готовність учителів, що характеризується високим динамізмом, швидкою зміною знань, інформації, технологій ;
- встановлення злагодженої системи виховних впливів на формування і розвиток особистості; 
- удосконалення сімейного і родинного виховання як складової становлення творчої особистості,  розвитку її потенціалу та інформаційної культури ;
- плідна співпраця школи з батьківською громадою;
- відповідний рівень кадрового і навчально-методичного забезпечення.